Як допомогти підлітку зробити свідомий вибір у 16-ть?

Дізнаємося разом із психотерапевтом із 10-річним досвідом та лектором Української академії лідерства Володимиром Чупріним.

Світ кардинально змінився за ці кілька десятків років. У людства з'явилася широчезна опція вибору практично у всьому: різноманітність в їжі, техніці, розвагах тощо. З одного боку, ця різноманітність дає більше можливостей, з іншого – нам складніше обрати, адже можна розгубитися від такої великої кількості варіантів.

Ця різноманітність приваблює, але й ускладнює процес вибору, адже професій все більше. Породжує багато тривоги, хвилювання і нерозуміння, як і що обирати. Раніше казали, що можна знайти одну справу на все життя. Зараз їх може бути декілька, тим паче, кардинально змінювати напрям своєї професії 3-5 разів за життя зараз – це норма. Тому загострюється питання стосунку з собою – потрібно краще знати себе, щоб обрати майбутнє.

Батькам важливо розуміти специфіку підліткового віку. Важливо відкриватися своїм дітям і розповідати про себе, про свої вибори і як це відбувалось. Підліткам важливо мати живі приклади: нерідко ж батьки навчались одній професії, а працюють на іншій. Діти розумітимуть, що життя може змінюватись і не все легко і лінійно. Важливо, наскільки батьки самі у контакті з собою і можуть говорити на ці теми. Адже цей період непростий, зокрема і для батьків, бо він піднімає багато внутрішніх запитань: “Чи я задоволений своєю професію? Як я обирала? Чи мої батьки не тиснули на мене в минулому?”.

Про це потрібно з розумінням та теплим підходом говорити зі своїми дітьми. Для цього є різні методики, наприклад, “Я-повідомлення”. Коли ми говоримо про свої почуття, а не про те, що зробила інша людина: не “ти мене образив”, а “я відчув образу”. Добре, коли батьки усвідомлюють свої почуття і переживання. Зрештою, варто, щоб весь процес вибору був не для підлітка, а спільно з ним.

Часто підліткам доводиться обирати дистанційно, не мавши контакту із професією чи сферою. Просто в роздумах прикинути “Чи буде воно мені подобатись, чи буду щасливий, чи мені вдасться. Тому закордоном є дуже популярним формат “вільного року” (gap year), коли молодь після школи спочатку працює, волонерить чи подорожує – і вже після цього вступає до університету. Рік після школи дає можливість поспілкуватись і взаємодіяти із різними спеціалістами, послухати різних лекторів, досліджувати, побачити різні приклади і процеси зсередини. Набагато більше можна дізнатись після взаємодії з професією чи людиною, аніж дистанційно, сидячи в себе вдома й фантазувати.

Варто розглянути перспективу навчання в Українській академії лідерства – це насичена річна формаційна програма, під час якої багато взаємодії з іншими. Навряд чи звичайний gap year може дати стільки досвіду, зустрічей, різних лекторів та мандрівок. В академії, звісно, підліток бере на себе більше відповідальності, але отримає більше можливостей.